04: Скажи́ ми, Го́споди, кончи́ну мою́,и число́ дний мои́х, ко́е есть? да разумЪю, что лиша́юся аз? 05: Се́, пяди́ положи́л еси́ дни́ моя́,и соста́в мой я́ко ничто́же пред Тобо́ю: оба́че вся́ческая суета́ вся́к челове́к живы́й. 06: У́бо о́бразом хо́дит челове́к, оба́че всу́е мяте́тся: сокро́вищствует, и не весть, кому́ соберё́т я. 07: И ны́не, кто́ терпе́ние мое́? Не Госпо́дь ли? И соста́в мой от Тебе́ есть. 13: Оста́ви мя, да почи́ю, пре́ндеже отиду́, и ктому́ не не́смь. 04: Skazhí mi, Góspodi, konchínu moyú,i chisló dniy moíkh, kóe yest'? da razum"yu, chto lisháyusya az? 05: Sé, pyadí polozhíl yesí dní moyá,i sostáv moy yáko nichtózhe pred Tobóyu: obáche vsyácheskaya suyetá vsyák chelovék zhivýy. 06: Úbo óbrazom khódit chelovék, obáche vsúe myatétsya: sokróvishchstvuyet, i ne vest', komú soberót ya. 07: I nýne, któ terpéniye moyé? Ne Gospód' li? I sostáv moy ot Tebé yest'. 13: Ostávi mya, da pochíyu, préndezhe otidú, i ktomú ne nésm'. 04: Скажи мені, Господи, кончину мою, і число днів моїх, що є? так розумію, що я втрачаю аз? 05: Се, п'яди поклав Ти дні моя, і складав мій як ніщо перед Тобою; 06: Бо образ ходить людиною, бо взаємно сповнюється, скарбує, і не звістка, кому зберу я. 07: І тепер, хто мій терпець? Чи не Господь? І мій склад від Тебе є. 13: Покинь мене, хай спочиву, поки тиду, і не кому хто. 04: Skazhy meni, Hospody, konchynu moyu, i chyslo dniv moyikh, shcho ye? tak rozumiyu, shcho ya vtrachayu az? 05: Se, p'yady poklav Ty dni moya, i skladav miy yak nishcho pered Toboyu; 06: Bo obraz khodytʹ lyudynoyu, bo vzayemno spovnyuyetʹsya, skarbuye, i ne zvistka, komu zberu ya. 07: I teper, khto miy terpetsʹ? Chy ne Hospodʹ? I miy sklad vid Tebe ye. 13: Pokynʹ mene, khay spochyvu, poky tydu, i ne komu khto. Skazhí mi, Góspodi, konchínu moyú,i chisló dniy moíkh, kóe yest',da razuméyu, chto lisháyusya az. Sé, pyadí polozhíl yesí dní moyá,i sostáv moy yáko nichtózhe pred Tobóyu: obáche vsyácheskaya suyetá vsyák chelovék zhivýy. Úbo óbrazom khódit chelovék, obáche vsúe myatétsya: sokróvishchstvuyet, i ne vest', komú soberót ya.I nýne, któ terpéniye moyé? Ne Gospód' li?I sostáv moy ot Tebé yest'. Ostávi mya, da pochíyu,préndezhe otidú, i ktomú ne nésm'. Скажи ми, Господи, кончину мою, і число днів моїх, що є, нехай **розyЪю**, що я позбавлюся аз. п'яди поклав Ти дні моя, і складав мій як ніщо перед Тобою, бо всіляка метушня вся людина жива. Бо людина ходить людиною, бо взаємно сповнюється: скарбує, і не звістка, кому збере я. Чи не Господь? І мій склад від Тебе є. Покинь мене, хай почию, коли ти відійду, і хто не ні. Skazhy my, Hospody, konchynu moyu, i chyslo dniv moyikh, shcho ye, nekhay rozumiyu, shcho ya pozbavlyusya az. p'yady poklav Ty dni moya, i skladav miy yak nishcho pered Toboyu, bo vsilyaka metushnya vsya lyudyna zhyva. Bo lyudyna khodytʹ lyudynoyu, bo vzayemno spovnyuyetʹsya: skarbuye, i ne zvistka, komu zbere ya. Chy ne Hospodʹ? I miy sklad vid Tebe ye. Pokynʹ mene, khay pochyyu, koly ty vidiydu, i khto ne ni. \------- Скажи ми, Господи, кончину мою и чиcло дней моихь, кое есть, да разумЪю, что лишaюся ать. Скажи кончину мою, и число дней моихь кое есть, да разумЪю, что лишaюся ать да разумЪю, что лишaюся ать и составь мой яко ничтоже пред Тобою, обачевсяческая суета. Убо обpazom хо-дить человекь, обаче всуе мятется, сокровиществуеть, и не весть, кому собереть я, и не весть, не весть ко му́ со береть я. Skazhy meni, Hospody, konchynu moyu i chyslo dniv moyikh, deshcho ye, ta rozumiyu, shcho vtrachayu. Skazhy moyu konchynu, i chyslo dniv moyikh ye, ta rozumiyu, shcho vtrachayu atʹ i rozumiyu, shcho vtrachayu atʹ i sklady miy yak nikchemne pered Toboyu, obachevsyacheskaya metushnya. Ubo obpazom khodyty lyudyna, oboye marnotno metetʹsya, skarbuvatyme, i ne zvistka, komu zbere ya, i ne zvistka, ne zvistka komu zbere ya. 1: S:Ска-/<жи\_//ми,/Гос-/-/по-/ди,/кон-/чи-/ну/мо-/<ю\_//и/чиc-/cло/ s:Ska-//zhy\_//mi,/Hos-/po-/di,/kon-/chy-/nu/mo-//